Езоп. Байки (українською мовою)

Постать Езопа є легендарною. Достеменно про нього нічого не відомо. Кажуть, він жив у VI ст. до н. е. у Давній Греції. Нібито був рабом, та ще й бридким: череванем, горбанем, лисим, кульгавим. Той, хто чув про Езопа, але не читав його байок, під час першого знайомства з ними дивується: «Як, оце й усе?! Оце і є твори того самого знаменитого Езопа?. » Бо його байки коротенькі, деякі буквально по два-три рядки та ще й написані не віршами (як, скажімо, у француза Лафонтена, росіянина Крилова чи українця Глібова), а прозою, надзвичайно просто. Однак сила Езопа не у вишуканості вислову, а в надзвичайно тонкій життєвій спостережливості, розмаїтті сюжетів і тем. Вони, як родючі зерна, дали пишний ужинок у прийдешній літературі. Так, нині неможливо знайти культурну людину, яка б не знала оповідок про вовка і ягня або лисицю і ворону із сиром; про селянина, який пригрів за пазухою замерзлу змію; а та, ледве прийшовши до тями, вкусила його, або стару лисицю, яка, не маючи сили дострибнути до ґрона винограду, сказала, що він зелений.