Останнє з послань Горація ще за давніх часів розглядалося як теоретичний трактат про поезію, писаний віршами. Проте Горацій має на меті в ньому не поезію взагалі, а поезію драматичну, зокрема трагедію за грецькими зразками, яку він бажав би бачити перенесеною на римський грунт - подібно до того, як сам він це зробив щодо грецької лірики. Викладаючи своїм друзям Пісонам - батькові і двом синам- правила трагічної поезії, Горацій побіжно висловлює ряд загальних зауважень про мистецтво поета.
Трактат Горація «Послання до Пізонів» часто згадує ректор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович у праці «Про поетичне мистецтво», написаній «для юнацтва» в 1705 р. Повний переклад трактату Горація українською мовою «Про поетичне мистецтво» зробив А. Содомора. Особливі заслуги в справі популяризації поезій Горація в Україні має письменник-гуманіст Павло Русин із Кросна. Твори Горація вивчали у братських школах, Києво-Могилянській академії, на нього посилалися частіше, ніж на інших «латинців». Ф. Прокопович закликав вчитись у Горація майстерності. Г. Сковорода «претолковал малоросійським діалектом» його оди, зокрема, гораціанські мотиви звучать у збірці «Сад божественных песней». Наслідуючи І. Котляревського, котрий «українізував» «Енеїду», Горація переспівували П. Гулак-Артемовський та Л. Боровиковський. Поезія Горація знайшла нове життя в перекладах І. Франка та В. Щурата. У вітчизняний час надруковано численні переклади творів Горація українською мовою М. Білика, Миколи Зерова, А. Судомори, Бориса Тена та ін.